Перуанські піруети: чому на авіаремонті заробляють фірми-посередники

10:55 | 20.02.2020
Автор:

Наприкінці минулого року прес-служба Укроборонпром повідомила про те, що український держконцерн та Міністерство внутрішніх справ Перу підписали низку угод про співпрацю. За цими домовленостями, українська сторона розробляє план капітального ремонту, переоснащення та обслуговування літаків “Антонов”, які експлуатуються МВС Перу. Це дасть змогу подовжити термінів експлуатації парку “АНів”, що буде сертифіковано виробником – ДП “Антонов”, яке входить до складу УОП. “Ми виконуємо той план дій, який сформувала нова команда “Укроборонпрому”. Авіаційна промисловість України отримуватиме ще більше замовлень та розширить географію продажу своїх продуктів та сервісу”, – прокоментував заступник генерального директора з авіа- та ракетобудування Руслан Корж.

Втім, насправді завдяки існуючим нині схемам, які впровадило спритне керівництво держпідприємств, українські авіаремонтники недоотримують замовлення та прибутки. Так, у 2018 році у тендері, які проводило Міністерство оборони Перу на ремонт Ан-32Б, перемогла фірма S-Profit LTD. У 2019 році та ж фірма здійснила ремонт ще одного літака для перуанського замовника.

За нашими даними, ремонтні роботи виконували працівники ДП “Завод 410 цивільної авіації”, які на час ремонту брали відпустки, та силами підрядників. Українські спеціалісти виїздили безпосередньо до Перу. Сумма кожного контракту сягала 1,8 млн доларів, але українські компанії отримали від цього лише незначну частину. Так, ДП “Антонов” отримало по 200 тис. доларів за подовження термінів експлуатації літаків, які експлуатуються у Перу. Основний же прибуток дістався саме S-Profit LTD. Хто ж цей щасливчик, який зумів отримати контракти на ремонт авіатехніки українського виробництва?

Ця компанія була заснована у Великобританії у 2011 році, і перші роки навіть не вела фінансово-господарської діяльності. Зареєстрована ця компанія у Лондоні за адресою, за якою зареєструвалося ще багато інших компаній. Це характерно для “офшорних” компаній. При тому, напрямком її діяльності зазначена була оптова торгівля товарами, які не потребують сертифікації.

Статутний капітал фірми - усього тисяча фунтів стерлінгів. Засновником компанії був громадянин Австрії Ян Тейлор, але тепер компанія належить українцю Артему Заборі. А її кінцевий беніфіціар - Ігор Терехов.

За нашою інформацію, завдяки тісним зв’язкам із екс-президентом ДП “Антонов” Олександром Коцюбою та іншими представниками з числа керівництва держпідприємства, Терехов отримав змогу працювати на “перуанському ринку” та представляти там інтереси “Антонова”. А точніше - свої інтереси, але з опорою на українське підприємство. Ще у 2016 році S-Profit LTD та ДП "Антонов" уклали агентську угоду про співробітництво і надання послуг з обслуговування та модернізації літаків Ан. S-Profit LTD, згідно із договором, отримала тоді право представляти інтереси українського держпідприємства при укладанні та реалізації договорів.

Яка саме мотивація в керівництва держкомпанії залишається лише здогадуватися. Так само, як і щодо мотивації перуанських чиновників та офіцерів, які приймали рішення про ремонт військово-транспортних літаків фірмою з мізерним статутним капіталом та незрозумілою репутацією. Яка, до слова, відмовилася пройти незалежний аудит фінансово-господарської діяльності. Та ще й потрапляла у поле зору українських журналістів через сумнівні історії. Це за наявності української компанії-виробника, який і мав би надати відповідні послуги.

Зазначимо, що у Перу є змога заробити на авіаційному ремонті ще чимало: ремонта потребують ще дев’ять Ан-32Б. За часів СРСР у цю південноамериканську країну поставили 55 машин виробництва “Антонова”, і періодично АНи проходять капітальний ремонт та подовження ресурсу. Кожен капремонт коштує 3-5 млн доларів. Тобто, потенційно українські ремонтні підприємства можуть отримати щонайменше 30 млн доларів прибутку. Звісно, якщо знову не будуть задіяні фірми-прокладки. І, власне, саме державні “Завод 410” та “Антонов” і мають право проводити капітальний ремонт літаків Ан-32Б.









Выбор редакции