Земля і крила. Чи актуальна сільгоспавіація для України

11:16 | 03.02.2020
Автор:

В Україні зараз зареєстровано 893 цивільні літаки. 18% з них — це літальні апарати, що можуть використовуватися для обробки полів. Ми вирішили з’ясувати, які перспективи є у літаків для обробки сільськогосподарських земель та чи вигідно сучасним аграріям обробляти землю за допомогою авіації.

Кажуть, що дрони — це майбутнє для обробки сільськогосподарських земель. Це правда?

Дійсно, в останні роки у сільському господарстві все активніше починають використовувати дрони.

Проте застосування безпілотників досі не стало масовим. Про це, зокрема, розповідав засновник компанії SmartFarming Артем Бєлєнков. За його словами, поки українські аграрії придбали лише 30 дронів для малооб’ємного внесення агрохімікатів, і ще близько 200 – для моніторингу стану посівів.

Окрім цього Бєлєнков підкреслював, що використання дронів поки досить складно масштабувати. Українському агробізнесу часто потрібно проводити моніторинг стану посівів на десятки, а то й сотні тисяч гектарів. Для ділянок такого розміру використання дронів буде просто нераціональним.

А як щодо сільгоспавіації? Вона все ще актуальна для обробки великих ділянок?

Так. Обробка полів хімікатами з літаків та вертольотів досі затребувана серед середніх та крупних фермерів, і на їх замовлення працює значний парк літальних апаратів, багатоцільових та спеціалізованих для агропромислового комплексу.

За даними Державіаслужби, протягом останніх чотирьох років, із 2016 по 2019-ий, площа оброблених авіацією полів тримається на рівні 0,5 млн гектарів (тобто близько 5% усієї площі, з якої збирається урожай зернових). Наліт тримається на рівні 6-8 тисяч годин на рік.

Авіація складає досить сильну конкуренцію класичним обприскувачам та розкидачів добрив. На це є кілька причин:

  1. Один літак для сільгоспробіт може замінити за добовою продуктивністю від 7 до 12 обприскувачів.

  2. Самих обприскувачів та розкидачів добрив для агрохімічних робіт не вистачає. Аграрії мають сумарно 42 тисячі одиниць такого обладнання, при тому що в Україні налічується 34,9 тисяч агропідприємств (це дані Держстату).

  3. 3. обприскувачі та розкидачі добрив своїм шасі «причавлюють» при польових роботах до 5-7% посівів. Використання авіації дозволяє уникнути таких втрат.

Які види робіт може виконувати агробізнес за допомогою літаків?

В основному сільгоспавіація вносить добрива під озимину на початку року, розпилює отруту проти комах-шкідників, займається розкиданням капсул із трихограмою (лічинкою, що поїдає шкідників) та проводить десикацію, тобто хімічне «підсушування» соняшнику перед збором врожаю (це потрібно, аби із-за надміру вологи, тобто понад 25% від маси, насіння не стало гірким, а тому – непридатним для виробництва олії), розповідає аналітик ринку засобів захисту рослин Ігор Герасименко.

Частота замовлень на такі послуги прямо залежить від фінансового стану фермерів, а також – погодних умов. Наприклад, як свідчить Держстат, в 2018 році третина бюджету всього українського АПК була витрачена на закупівлю добрив (55 млрд грн) та виплати за оренду землі (45 млрд грн). На цьому фоні авіаційну обробку полів, попри всі її переваги, замовляють лише агрокомпанії із достатньо високим рівнем доходів. Окрім цього, десикація соняшнику з повітря може і не знадобитись, якщо літо було не дощовим: в такому випадку насіння можна підсушити на елеваторі без жодних хімікатів, доповнює Герасименко

Які саме літаки в Україні придатні для сільського господарства?

В «Державному реєстрі цивільних повітряних суден» зареєстровано 893 літальних апарати. Із цього числа 3% або ж 27 одиниць – це спеціалізовані літаки для сільгоспробіт, вироблені вже після розвалу СРСР: МВЕН-2 «Фермер», НАРП-1, Х-32 «Бекас» та Т-10.

Щоправда, більшість із цих зразків були розроблені та вироблені у 2000-х роках.

Наприклад, випуск літаків Х-32 почався на харківській фірмі «Лілієнталь» ще у 1993 році. Їх було випущено 220 екземплярів, але в основном вони йшли за кордон. На цей літак можна підвісити бак місткістю в 200 літрів агрохімікатів, максимальна злітна маса складатиме 450 кг.

21 екземпляр літаків НАРП-1 було вироблено на ДП «Миколаївський авіаремонтний завод» у 2002-2004 роках. Цей літак може підняти бак із 120 літрами агрохімікатів при максимальній злітній масі в 660 кг.

У тому ж 2002 році почалось виробництво у Харкові і літака Т-10 «Авіатор», котрий при максимальній злітній масі в 530 кг може підняти до 250 л агрохімікатів у підвісній системі.

Але в цілому для обробки полів з повітря можуть використовуватись майже 18% літальних апаратів. Окрім 27 уже згаданих літаків, оператори також мають 83 літаки Ан-2 та 44 гелікоптери Мі-2 (ці повітряні судна можна обладнувати навісними розпилювачами для виконання агрохімічних робіт).

В свою чергу, операторами сільгоспавіації, згідно даних Держреєстру, є компанії «Хаском», «Меридіан Авіа Агро», «Юг Агро Авіа», «Авіакомпанія Украгроавія» та «Агроавіакомпанія Горизонт». Вони не лише володіють літаками, але й закуповують необхідні агрохімікати, та самостійно вирішують усі бюрократичні проблеми із дозволами на політ.

Чи вплине на розвиток сільгоспавіації відкриття ринку землі?

Більшість літаків, що зараз є в Україні для агропромисловості, — це наш спадок від СРСР. І нині більшість літаків майже не виробляють.

Проте «аграрну» авіацію в Україні може чекати ренесанс у випадку запуску ринку землі: фермери прагнутимуть більшої ефективності свого господарства, відтак матимуть більший запит на авіахімічні роботи. І в цьому випадку стимулом для виробництва спеціалізованих літаків може стати навіть не окрема урядова програма по авіабудуванню, а лишень – модифікована нині існуюча програма підтримки виробників сільгосптехніки.

До того ж українські літаки для сільгоспробіт — це вироби, що коштують не більш 50 тисяч євро, тобто менше одного мільйона гривень. Тому затрати на їх випуск частково або повністю можна перекрити в рамках програми дотування виробників української агротехніки.

Зараз така програма передбачає, що держава покриває 25% вартості нового виробу, але лише якщо покупець – агровиробник.

У випадку із сільгоспавіацією можна було б зробити винятки – тобто покривати усі 100% вартості виробу, і не лише фермерам, але й підприємствам, що надають послуги в агросекторі (до таких можна віднести й компанії-оператори літальних апаратів для сільгоспробіт).

Щоб запустити таку програму, достатньо внести декілька правок в законодавство та постанови Кабміну, що визначають держпідтримку АПК. Не слід відмовлятись від можливості використати агровиробництво як стимул для авіабудування як технологічної галузі та національної гордості України.


Іван Киричевський



Выбор редакции